Шишки марихуана White Widow МАРИХУАНА White Widow Баксан

Алё, ребята! Вот пришло время рассказать вам одну убойную историю про шишки марихуаны. Ах, да, и наркоманом я, конечно, не стал, но один раз решил попробовать на вкус это чудо. Впервые услышал про такие закладки ещё в школе, когда один крутой гопник рассказал о своих приключениях наркотического пути. Так вот, история началась, когда я услышал от одного знакомого, что у нас в районе можно взять шишки. Интересно же было попробовать и узнать, что это за штуковина и зачем все так скупятся на эти пакетики.

Купил я эти чудо-шишки у одного типа, которого мне посоветовал мой друг. Встретились мы на задворках парка, чтобы не наткнуться на ненужное внимание. Распаковал пакетик и не сразу решился подкумарить. Вся вязкость, смешанная с запахом гашиша, сразу ударила мне в нос. Я поднял на затылок капюшон и воткнулся в парк, чтобы насладиться атмосферой и полётами мыслей.

Прогуливаясь по паркомату, я стал ощущать странные вещи. Мир стал смазываться, словно включили фотошоп. Чувствовалось, что я клиню, начинаю видеть галлюцинации. Всё вокруг стало таким прекрасным и фантастическим. Захмелел я, залезал на деревья, словно обезьяна, и гулял по веткам, не стесняясь никого. Что ж, спохватился я, когда начали заканчиваться шишки.

Но знай, друзья, что это был незабываемый опыт! Я впервые ощутил на себе долю спокойствия и умиротворения, которое даровала эта трава. Чувствовал, что мир пестрит яркими красками, что ни одна проблема не стоит моего внимания. Открыл для себя новые эмоции и состояния, которые ранее были мне неизвестны. В общем, как говорится, влился я полностью в эту мацанку и получил нереальное удовольствие.

А вот история, которую я услышал от одного из своих приятелей. Он рассказал, как вместо настоящих шишек, ему продали поддельные. И это было довольно неприятно. Он покупал такие закладки не у проверенного дилера, а у парня, о котором слышал лишь слухи. В общем, думал мой друг, что попробует настоящий гашиш. Но как только он выкурил свою первую долю, то тут же почувствовал подкумаривающее состояние, которое обычно ощущалось после такого опыта. Но вот только эффект не поднимался выше и выше.

Подумав, что это всего лишь очередная порция, мой друг снова закурил. Но закалывающее ощущение осталось на прежнем уровне. Тогда он решил сравнить свои ощущения с кем-то, кто уже пробовал эту закладку. И все стало на свои места. Оказывается, моему другу продали поддельные шишки. Он попался на так называемую "терку".

Блин, а я, пока гулял по парку и наслаждался этим бардаком, даже не подумал о том, что мне могли продать что-то поддельное. Хорошо, что у меня всё прошло гладко и без проблем. Ведь когда ты находишься в той зоне, любые неприятности могут портить всё удовольствие и вызывать только негативные эмоции.

Ну что, ребята, история моя подошла к концу. Я решил поделиться с вами своими приключениями, чтобы вы знали, что такое шишки марихуаны и как находиться в состоянии гашишной "мацанки". Каждый сам выбирает свой путь, но помните, что есть и другие способы получить удовольствие и радость в жизни.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...